— А ви все гарнішаєте, кузине, — сказав він.
— Не брешіть так безбожно; звідки б узятися красі після дванадцятигодинного шляху, та ще й по такому пилу? - Заперечила королева.
— Якщо людина любила ваш образ, плекала його в пам'яті протягом багатьох тижнів, вона не помічає пилу, вона бачить лише ваші очі.

…Жаль – природжена чеснота жінки, і чеснота, гідна всіляких похвал.

Я вже думав, що настала моя остання година, і вирішив сповідатися перед богом у своїх гріхах. На щастя, їх виявилося так багато, що я не встиг перебрати і половини, як здалася земля. Інші я приберіг для зворотного шляху.

Вмієш пестити даму - умій поважати її репутацію!