Антон Павлович Чехов. Вишневий сад
І що тут приховувати чи мовчати, я люблю його, це ясно. Кохаю, кохаю... Це камінь на моїй шиї, я йду з ним на дно, але я люблю цей камінь і жити без нього не можу.
І що тут приховувати чи мовчати, я люблю його, це ясно. Кохаю, кохаю... Це камінь на моїй шиї, я йду з ним на дно, але я люблю цей камінь і жити без нього не можу.
Вам не п'єси дивитися, а дивитися частіше на самих себе. Як ви все сіро живете, як багато кажете непотрібного.
Вона вас любить, вам вона до душі, і не знаю, не знаю, чому це ви точно цураєтеся один одного. Не розумію!