Я, напевно, була поганим другом, раз про мене не згадують ті, з ким я колись трималася за руки.

Добре, є осінь, вона  ніжно та акуратно готує нас до холодів. Улюблена осінь. Час роздумів, рук у кишенях, глінтвейну вечорами та приємної меланхолії.

Жалість до себе вбиває швидше, ніж куля. Лисиця, потрапивши в капкан, відгризає собі лапу. Птах летить на південь, незважаючи на втому та жахливі мозолі під крилами... Природі невідомі жалість та поблажливість. Якщо хочеш жити — навчися зневажати життя. Якщо хочеш перемагати — навчися зневажати біль. Якщо хочеш бути всім — навчися самозречення та самозаперечення. Хто відмовився від себе, робить крок  до себе. Хто відмовився від усього, стає господарем світу.

Коли сумуєш за людиною, перший імпульс замінити його іншими людьми. Нескінченною низкою романів. У найгіршому разі — книжками, шоколадом, віскі. Але це не заміна, як ми думаємо, а мізерний самообман. Рано чи пізно зрозумієш, що замінити колишнє не в змозі, та й не треба цього робити. Краще зняти з себе старий одяг, яким би коханим він  не був, і вдягнутися в новий. Нехай це буде жовта сорочка — якраз учора зайшла до магазину, купила собі таку. Жовтий як сонячний день.