Адже ви в глибині душі страшенно боїтеся нових серйозних відносин. Ви дуже добре знаєте, яким уразливим вас роблять власні почуття та емоції. Тому й уникаєте їх.

— Джоне, ви солдат. Вам потрібен час, щоб звикнути до громадянського життя, і записи в блозі про все, що з вами відбувається, дійсно допоможуть вам.
- А нічого не відбувається.

Людський розум фізично неспроможна припинити діяльність. Душа жадає емоцій і продовжуватиме шукати паливо для цих емоцій – позитивних чи негативних. Ваша проблема в тому, що ви підкидаєте їм не те паливо.

Люди живуть, люди жили, люди вмирають це так. Люди живуть, і єдине, що згадують після їх смерті, єдине, що важливо, єдине, що залишається, — це їхня доброта.

Ви прагнете знайти докази, що життя не обмежується нудною рутиною. Робота, будинок, сім'я, іпотека, пиво у вихідні з друзями - не ваш варіант. Вам потрібні пригоди та звершення. Чи то прибульці чи мерці — аби нетривіально.

Сенс життя полягає в тому, щоб бути якомога ближчим до інших людей.

— А ви брешете?
— Говорити правду і бути чесним — не те саме.
— Значить, бреше.

— Я набрав і скинув 30 кілограмів за 3 місяці.
- Ого! Але ж це майже неможливо!
— По-перше, все можливо з Божої волі, запиши там собі...

Ви цілком адекватні, просто потрапили у полон власних фантазій. Так буває з людьми, коли вони стикаються із ситуацією, з якою не можуть упоратися. Мозок намагається нам допомогти, заміняючи безглузду для нього реальність фантазією, яка хоч якось може пояснити те, що відбувається.