— Портос, на мою думку, Ви досить багаті для того, щоб знову шукати пригод.
— Так, я багатий. Але людина вже так влаштована, що їй завжди чогось не вистачає.
— Чого ж вам не вистачає?
— Чесно кажучи, зовсім небагато. Баронський титул.
— А. Щоправда, я й забув.
— До заходу вісім годин, а в нас, скільки, чотири кулі?
— Вісім годин, чотири кулі — така собі арифметика.
Чорт забирай, капітане! Не всякий бій можна виграти!
— Завжди захоплювався чоловіками, які є зброєю. Батько виховував мене на історіях про видатну мужність мушкетерів.
— Ти що, сину Нострадамуса? Нашого полку тоді ще не було.
Ось так все життя. Що більше я хочу, то менше мені щастить.
— Лист від Тревіля, ми маємо зустріти в Бургундії ад'ютанта генерала Гордея і супроводити його до Парижа, він має вести з фронту.
- Прямо зараз?
— Та ні, ти подріми, а війна зачекає.
— Востаннє ви кинули мене на іспанський корабель. Незважаючи на заступництво кардинала!
- Я тебе зараз з даху скину! Де діаманти?
— Клянуся честю, мені не до душі ця безглузда війна, в якій французи власне вбивають і калічать французів. А власне, через що? Через що? Чому я повинен вбивати цих єретиків-гугенотів всі злочин яких полягає тільки в тому, що вони співають французькою псалми, які ми співаємо латиною, а? Набридло все, додому хочу, все.
- Отже, ви віддаєте перевагу бійці домашній затишок? Чи не постаріли ви, милий Портос?
— Ні, я просто порозумнішав.