Повага до своїх почуттів робить нас щасливими.

— А собі щось вибрали?
- Не-а, - сумно сказала Поліна. — Пива Тед не знайшов, а шоколад увесь білий.
— Я думав, що ти й білий любиш.
- Люблю. Коли він такий із самого початку, а не через життєві обставини.

— Знаєш, яка музика найкраща у світі?
— Шум  хвиль та крик чайок?
— Ні… Найкраща музика — це биття серця. Якби у мене була можливість, я записав би з нього звуковий файл і перекачав у плеєр. І слухав би цілими днями.

– Ти не та людина, яка вибачить зраду…
–«Пробачить»?! – перепитала готеса, відкинула голову назад і з хвилину голосно й виразно реготала. - Звичайно, пробач, рідна! Ось як надгробок встановлю над його могилою - так відразу і пробачу. Але це не ревнощі. Це злопам'ятство, гнів, помста, схильність до миттєвих поривів, стан афекту… і так – це мені властиво. Але ревнувати без приводу просто безглуздо. Зрозумій: стосунки ґрунтуються на довірі. І вже потім – на коханні. Якщо довіра зникла, вважай, що стосунки теж зійшли нанівець. Адже ти ніколине зможеш повністю контролювати іншу людину. Але якщо він любить тебе – це не буде потрібно. А якщо ні  – це все одно не зарадить.

- А-а-а, за що мені ці муки?! - Заголосила Поліна, отримавши довгоочікувану розвагу. - Ну Де-е-енька! Відпусти мене! Я більше не бу-у-уду!
- Будеш, - впевнено заперечив кіборг, не зменшуючи кроку.
- Гей, ти свій детектор хоч колись відключаєш?!
- Він вимкнений.
– Тоді чому ти мені не віриш?
– Тому що для цього треба відключити мозок.

У джунглях наших законів процвітає закон джунглів.

Охоронці охоче розсипалися в компліментах — спочатку безстрашності дівчини, потім її красі та розуму, а наприкінці взагалі запросили в бар перекинути чарку за знайомство.
— Ой ні, — схаменулась Поліна. — Мені... е-е-е... тато пити забороняє!
— А як він дізнається, якщо трохи й зажувати?
— А він там уже п'є, — зніяковіло зізналася дівчина.

- Рудий! Іди сюди, не бійся! Давай з нами в карти, бо Поллі ніколи заміж не вийде.
- Чому? — клюнув цікавий кіборг, повертаючись у пультогостинні.
— Ну, приказка така є: якщо щастить у карти, то не щастить у коханні, — пояснив пілот, збираючи і тасуючи колоду. - А вона мене вже сім разів поспіль обіграла!
— Може, чайку поп'ємо? — знітилася Поліна. Щелбан від DEX'a лякав її куди більше вінця безшлюбності. - Я чайник поставлю!

Душа не визнає слів. Вона  живе лише почуттями, яким немає  назви. Слова – це земне. А душа до земного не належить.

— Знайдеться твій щурек, з корабля йому нема куди подітися! Як він хоч виглядає? Попереджу хлопців, нехай дивляться.
— Сіренький, у лисинах, — вдячно зачастувала Поліна. — Вуха великі й лисі, лапки криві, очі червоні, розкосі, і між ними третій недорозвинений — теплочутливий. Тільки скажіть, щоб вони Мосю не вистачали руками! Він кусається. І дряпається. І взагалі дикий, тож кликати його, чесно кажучи, марно.
— А навіщо він тобі такий потрібний? — здивувався капітан.
- Ну як навіщо?! - Округлила очі лаборантка - Він же лапочка!