— Воно каже. Дерево каже.
- Дерево?! Я не дерево. Я ент.
- Страж лісу! Пастир дерев!
- Не говори з ним, Меррі, потім не відв'яжемося.
— Давень називають мене.
— І на чиєму боці?
- На стороні? Я ні на чиєму боці... бо на моїй стороні немає  нікого, маленький Орку. Нікому більше не  діло до лісу.

Що ближче ми до небезпеки, то далі від біди.

А ну - розвію тишу,
Співаю, як співали за старих часів,
Хай вітер виє на місяць
І меркне небо. Хай вітер виє, злива ллє,
Я все одно піду вперед,
А щоб сховатись від негараздів,
У флягу загляну.