Наталія Тимошенко. Місто мертвих відображень
Однак, як це часто трапляється в житті, людина будує плани, а хтось там зверху вирішує, що ці плани їй не подобаються.
Однак, як це часто трапляється в житті, людина будує плани, а хтось там зверху вирішує, що ці плани їй не подобаються.
Вона чудово знала про його почуття до неї, як і він знав про неї до нього, і якби не його витримка та поняття про шляхетність, вона б давно наробила дурниць.
Мрії швидко розбилися про реальність. Виявилося, що чудовий секс та цікаві розмови блякнуть на тлі тотальної відсутності грошей та житла.
Найчастіше незвичайним речам перебуває просте пояснення. І привид на горищі виявляється сусідською кішкою.
Те, що людина здатна багато зробити для себе, використовуючи резервні здібності мозку, сумніву у мене не викликає, але вилікувати іншого... Не уявляю, як таке можливо. Не можна вплинути на іншу людину через повітря.
Якийсь час вони мовчки пили каву, думаючи кожен про свою і одночасно про те саме.
Вже дуже давно звичайний поцілунок не викликав у ній такого запаморочення, шаленого биття серця і слабкості в ногах, наче з них миттю зникли всі кістки. І вона точно знала, виною тому стало не вино.
Почуття провини завжди злило її. Вона не любила бути не правою, тим більше не любила, коли їй вказували на її неправоту. Але зараз чомусь злості не було. Вона лише відчувала вину за свої слова, за те, що в спробі довести йому свою правоту зачепила те, що не мала чіпати. Вона готова була вибачитись, але це не означало, що вона змінила свою думку щодо завдань їх розслідування.
Він був старший за неї всього на вісім років, хоча їй часом здавалося, що між ними ціла прірва. Втім, як він мирився з її впертістю і жагою до пригод, так і вона прощала йому подібну поведінку.
Можна втратити все, що завгодно, але піднятися та піти далі. А втрата життя – це кінець. Це назавжди. Це не можна змінити.