Пушкіна жорстоко тисне цензура. Він просив собі іншого цензора. Йому призначили Гаєвського. Пушкін кається, але пізно. Гаєвський до того наляканий гауптвахтою, на якій просидів вісім днів, що тепер сумнівається, чи можна пропустити до друку звістку на кшталт того, що такий король помер.