Однак навіть найгірший кінець насправді лише початок.

З усіх віршів, написаних про нерозділене кохання, лише деякі присвячені тому, яке бути її предметом.

Через рік чи, може, через вік  ти з'явишся на порозі мого дому і дозволиш подарувати тобі весь світ. Запам'ятай мої слова – хлопець із маленького містечка, провінційне життя – тобі цього буде мало.

Не варто недооцінювати привабливість темряви, Стефане. Навіть найчистіша серцем тягнеться до неї.

— Привіт, люба.
- Хто це?
- Ауч. Хіба минуло так багато часу?
- Клаус...

Сім'я — це не ті, хто тебе балує і слідує кожному твоєму примхі. Це ті, хто бореться за тебе і за кого ти борешся.

Біда не приходить сама, вона  приходить ротами. Полиці.

- Ти вб'єш мене?
- У твій день народження? Ти справді так погано про мене думаєш?

— Ти борешся заради неї, заради Фрей, дочки, яку ледве знав. А мене ти довгий час вважав за свого сина. Поки не прийшло розчарування, одкровення про зраду. Був час, коли тобі потрібно було бути мені батьком! Але навіть тоді ти зневажав мене, чи не так? Я хочу знати, чому.
- Не знаю. Просто так вийшло.
- Це твої останні слова.