— Нік Келлер, чому ви тут?

— Ви ж лікар...

— Ви симулюєте. Ви правда ідіот, але абсолютно здоровий.

— Я чую голоси.

— Ах так? І що вони вам кажуть?

— Ми маємо бути з Лайлою.

— Ти не носиш взуття?
— Я не люблю тримати ноги під замком.

- Мені потрібен ти!
- А ти мені не потрібна!

Коли я побачив її вперше, вона  збиралася повіситись у туалеті. Потім вона  пішла за мною. Спочатку вона  викликала в мене лише досаду. При цьому в мене в житті теж не ладналося, як і в неї. Але три дні, які я провів з Лайлою - це було найкраще, що я випробував у житті.

— Не хвилюйся, я тебе ніколи не кину. Я завжди буду з тобою.
- Спасибі, стало легше!