Зрозумійте правильно - я звичайна людина зі звичайними думками і життя прожила звичайнісіньку. Мені не поставлять пам'ятник, ім'я  моє скоро забудеться, і все ж я пізнав кохання, і мені цього достатньо.

Вона погодилася абсолютно щиро і не могла зрозуміти, чому в той момент, коли вона сказала так, їй згадалося обличчя Ноя.

— Моя люба Елі... Сьогодні я не міг заснути, бо зрозумів — між нами все скінчено, але болю вже немає, адже я знаю, що все було по-справжньому, якщо колись у далекому майбутньому ми таки зустрінемося, Я посміхнуся тобі і згадаю, як ми проводили з тобою наше єдине літо, навчаючись в один одного зрілості та любові.

Я зовсім звичайна людина і життя прожила звичайну. Мені не поставлять пам'ятника і ім'я моє скоро забудеться... І все ж я пізнав кохання і мені цього достатньо...

- А ти? - Запитала, у свою чергу, вона. – Ти колись згадуєш про… нас?
– Мені не треба згадувати. Я ніколи не забував.