— Ти знаєш, чого хочуть усі люди?
- Чого?
— Бути не такими, як усі. Однак це бажання робить їх схожими на інших. Я дивлюся на це щодня, щохвилини. Я бачив усіх. Через мене проходили старі та діти, жінки та чоловіки, всі зі своєю історією, всі зі своїми причинами, думками та виправданнями, але ніхто не виділяється, бо твої власні проблеминайчастіше переносять ще тисячі та мільйони людей. І поки ти думаєш, що ти один борєшся із Всесвітом, з цього ж приводу з ним бореться половина людства. - Ноа змахує руками і зі свистом опускає їх, продовжуючи невідривно дивитися на мене шоколадними і дуже добрими очима, в яких, як мені здається, танцюють іскри. – Люди шукають сенсу і не знаходять його. Вони вважають, що сенс у грошах, у сім'ї, у коханні, у друзях. Але це складові сенсу. А сам він полягає в тому, щоб прожити життя неординарно, Арі, щоб відрізнитись від інших, залишити слід. Бути винятком – є сутьіснування. Не бути багатим, бути знаменитим, розумним, добрим чи рішучим. А унікальним. І ти досі вважаєш, що на тебе впав важкий тягар? Правильно! Бути не таким, як важко. Але це варте того. Я думаю, що варте.

- Любов перемагає смерть, так кажуть люди, - шепочу я. — Але не кохання визначає долю, не кохання вирішує, хто помре, а хто житиме. Любов має владу над людьми, але не над вічністю. Доля – вічна. Смерть – вічна. Але... — … кохання – ні.