Діадема зникла багато років тому. Ніхто з тих, хто нині живе, її не бачив. Це очевидно. Потрібно поговорити з тим, хто помер.

Привіт Гаррі. Ти так задумався про щось, а я тобі завадила? Думка потихеньку гасне в твоїх очах.

Я ніколи не була в цій частині замку, принаймні – у свідомості. Я ж ходжу уві сні, тому сплю у взутті.

- А раніше ти носи вправляла?
— Ні, тільки пальці ніг доводилося вправляти. Але яка різниця!
- Е... добре, давай, спробуй.
- Епіскей! [ Чути хрускіт ]
- Ну, як я виглядаю?
— Дуже прозаїчно...
— Чудово!

Ідемо, тату. Гаррі не хоче ні з ким розмовляти, він дуже ввічливий, щоб сказати це.

- Тато друкує додатковий тираж! — повідомила Полумна, збуджено викотивши очі. — Йому в це просто не віриться: схоже, що ти цікавиш людей навіть більше, ніж морщерогі кизляки!

Просто, якщо ти один, ти не становить загрози.