Коли нам щастить — нас усі люблять, без жодних зусиль з нашого боку; Але наступають важкі дні — і друзі, як правило, відвертаються від нас.

Ви трошки засмучені, і це цілком природно, але якщо не можна допомогти біді, треба викинути з голови всі думки про неї: схопіть їх за вуха, за ноги, за що завгодно, і витягніть з голови, - це найправильніше, що людина може зробити. Роздумувати над своїми прикростями — штука щонайменше небезпечна, навіть смертельна. Треба чимось відволіктися - це необхідно.

Коли людина втрачає роботу і вже не може себе прогодувати, люди починають інакше на неї дивитися і по-іншому ставитися до неї.

Адже робота — це життя! Не важливо, яка це не має значення. Для людини, яка зголодніла по ній, - це щастя.