Ви чудово виглядаєте, Поттер. Тож не будьте на мене в образі, якщо я не звільню вас від домашнього завдання. Але не сумнівайтеся, що у разі смерті виконувати його не обов'язково.

— Може, варто перетворити одного з вас на годинник, щоб решта не спізнювалася.
— Але ж ми заблукали!
— Може, тоді в карту?

— Цей шрам залишиться в нього на все життя.
- Ви можете щось зробити з ним, Дамблдор?
— Навіть якби міг, не став би. Шрами можуть послужити хорошу службу. У мене, наприклад, є шрам над лівим коліном, який є абсолютно точною схемою лондонської підземки.

- Магія.
– Магії для такого замало. Для цього треба бути богом!
Макґонеґел моргнула:
– Так мене ще ніхто не називав.

- Можу я запитати, чому ні?
— Якось у мене жив камінь. Він помер.

— Отже, після очевидного, навмисного і тому нечесного й огидного порушення...
— Джордан! - прогарчала професорка Макґонеґел.
— Я хотів сказати, — погладшав Джордан, — після цього явного і огидного забороненого прийому...
— Джордан, я вас попереджаю...
— Добре, добре. Отже, Флінт ледь не вбив ловця команди Гріфіндора Гаррі Поттера, але, поза всяким сумнівом, таке може статися з кожним.