Олдос Хакслі. О чудовий новий світ
Як би цікаво стало жити на світі, якби можна було відкинути турботу про щастя.
Як би цікаво стало жити на світі, якби можна було відкинути турботу про щастя.
Світ кишів батьками — отже, стражданнями; кишів матерями — отже, збоченнями всіх сортів, від садизму до цнотливості; кишів братами, сестрами, дядьками, тітками — кишів божевіллям та самогубствами.
– Але якщо ви про Бога знаєте, то чому ж не кажете їм? – гаряче сказав Дикун. – Чому не даєте їм цих книжок?
– З тієї самої причини, через яку не даємо«Отелло», – ці книги старі; вони – про Бога, яким він уявлявся сторіччя тому. Не про Бога нинішнього.
– Але ж Бог не змінюється.
– Зате люди змінюються.
Тому що світ наш уже не світ«Отелло». Як для«фордів» потрібна сталь, так для трагедій потрібна соціальна нестабільність. Тепер світ стабільний, стійкий. Люди щасливі; вони отримують все те, що хочуть, і не здатні хотіти того, що отримати не можуть. Вони живуть у достатку, у безпеці; не знають хвороб; не бояться смерті; блаженно не знають пристрасті та старості; їм не отруюють життя батьки з матерями; немає в них ні дружин, ні дітей, ні любовей — і, отже, нема тревоження; вони так сформовані, що практично не можуть вийти з рамок належного...