Як нами написано, -
світ буде такий
і в середу,
і в минулому,
і нині,
і завжди.

І знову питаєш себе: що ж ти зробив зі своїми роками? Куди ти поховав свій найкращий час? Ти жив чи ні? Дивись, говориш собі, дивись, як у світі стає холодно. Ще минають роки, і за ними прийде похмура самота, прийде з журавлиною трясуча старість, а за ними туга і зневіра.

Він сам художник свого життя і творить його собі щогодини за своєю сваволею.

Боже мій! Ціла хвилина блаженства! Та хіба цього мало хоч би і на все життя людське?