- Купи мені чогось! - Попросила зголодніла Дафна.
Меф здивовано глянув на неї:
— Купувати — дрібно. Купують низькі душі. Я тобі все даруватиму! Ти як не проти?
Дафна обережно погодилася.
— Хочеш я подарую тобі це дерево?... Відтепер воно твоє! Приходь до нього, коли захочеш, і кажи: це моє дерево, мені Мефодій подарував його! Хоча що дерево? Ось зоопарк! Він теж твій, я тобі його подарував! І площа твоя! І так і бути: от та зірка теж! Чого вона  так рано вилізла? Ану погасити! — Меф натхненно забіг уперед і почав обдаровувати Дафну всім, що бачив.
Дафна посміхнулася. Вона вже зрозуміла, що шоколадки їй не дочекатися. І завтра, мабуть, також. Меф був бідний студент і дарувати міг лише зоопарки та зірки.

Якщо не хочеш відповідати на чужі запитання – задавай свої.

Завжди так буває: чим більше трясешся і відсуваєш задоволення – тим більше шансів, що в тебе його попруть.

Тримайся подалі від моїх думок! Спробуй заради різноманітності завести власні!

Чим більше цукру в голосі, тим вища ймовірність того, що цукор потрібен, щоб припудрити отруту.

Жах народжує не той, хто великий і страшний, але той, в кого багато зосередженої ненависті.