У тебе на обличчі написано: щасливою не буду, але страждати вмію зі смаком. Прям хоч табличку вішай:«Копаюсь у собі совковою лопатою! Не впораюся з обсягом робіт! Терміново надішліть екскаватор!»

Клоун! Але небезпечний і безглуздий клоун! Якщо такому клоуну не поплескати, цирк спорожніє.

Професійна жіноча безпорадність. Поки вона  з тобою, у двох ключах плутається, решту з десятки не підрахує і ліфт не знає, яким пальчиком викликати. А коли виснути не на кому, сейф нігтем відкриє і за хвилину порахує, коли прибутку дадуть дві копійки, якщо протримати їх у банку дванадцять років сім місяців і двадцять вісім днів.

Коли тобі боляче, пні когось — з'явиться компанія, з ким поплакати.

— Забігав Замучевич Усталкін? - крикнула Ірка.
- Гірше. Всенабрид Потебесокучиків Магазинбігів! - відповів Багров.

Жінка – справжня жінка, істинна – пасивний початок. Вона  приз, вона  нагорода. Що це за приз, який сам біжить за спортсменом, щоб йому нав'язливо вручитися? Що це за лань, яка сама відкриває пащу крокодила і забирається туди по самі гланди? Ні, дівчина в жодному разі не повинна закохуватися сама і особливо перша. Ідеал - коли юнак любить дівчину, а вона обдаровує його смиренним прийняттям його кохання.

Ну і що? Людині не повинно бути нудно із собою. Якщо він боїться тиші, щось із нею гаразд. Значить, він намагається щось у собі розтоптати, – сказав Матвій упевнено.
Ірка швидко глянула на нього. Вона  завжди лякалася і водночас раділа, коли хтось висловлював думки, що приходили їй самій. Вона  й сама помічала, що багато людей буквально ковбасить від тиші. Вони фізично не знаходять собі місця, якщо випадково у ній опиняються. Починають метатися. Намагаються включити телевізор, радіо – все, що завгодно. Мабуть, у ці хвилини бідолахи з жахом виявляють, що вони живі, реально існуючі, а не тільки ті, що жують, сплять чи споживають, і спробують якнайшвидше заглушити в собі жахсамостійного буття. Убийте мене хтось, бурмочіть, кричите, розповідайте мені ваші нібито останні і нібито важливі новини – тільки щоб я скоріше забув, що я – це я, і скоріше знову розчинився б у жуйному бутті!