По—моєму, щось фонує... Сусіди, мабуть.

— Може, на«ти» перейдемо?
— А на літній час не хочеш перейти?

... навіть будучи абсолютно вільною і невидимою, все ж таки і в насолоді потрібно бути хоч трохи розсудливою.

- Ти куди?!
- Гуляти...
- Що означає: Гуляти?!
- Гуляти - значить відштовхуватися ногами від землі і розтинати обличчям повітря!

Слухай беззвучність, слухай і насолоджуйся тим, чого тобі не давали в житті, — тишею.

Але тільки-но зник брудний сніг з тротуарів і мостових, щойно потягло в кватирки гнилуватим неспокійним вітром весни, Маргарита Миколаївна затужила дужче, ніж узимку. Вона  плакала часто потай довгим і гірким плачем. Вона  не знала, кого вона  любить: живого чи мертвого? І чим далі йшли відчайдушні дні, тим частіше, і особливо в сутінки, їй приходила думка, що вона пов'язана з мертвим.
Треба було або забути його, або померти. Адже не можна ж жити таке життя. Не можна! Забути його, чого б не варто — забути! Але він не забувається, ось гореу чому.

- Марго, ти не можеш так просто піти!
— Добре, я можу піти циганочкою навприсядки з виходом у двері!

Вона слухала його, не чуючи, і дивилася на нього, не бачачи...

— Ні, це чорт знає, що таке, чорт, чорт, чорт!
-
Ти зараз мимоволі сказав правду, - заговорила вона, - чорт знає, що таке, і чорт, повір мені, все влаштує!