– Коли? – хрипко спитав він.

— Завтра. У Тінистому Каньйоні.
Хлопець проковтнув, і я бачила, як сильно його зачепило це зізнання, але він намагався не подати виду:

— Гаразд.

Я видала звук, частково схожий на сміх і частково на схлип.

— Тільки ти міг дізнатися про неминучу смерть і сказати на це«гаразд».