Серце емігрувало у п'яти, не бажаючи брати участь у майбутніх неприємностях.

Як говорить народна прикмета: якщо за час бою курантів встигнути написати на папірці бажання, потім цей папірець спалити, а попіл кинути в келих з шампанським і випити його, то вже наступного ранку Вам гарантована... печія.

— На що ти встиг перетворитись, чудовисько? На тебе неможливо дивитись без сліз!
— Якщо на мене неможливо дивитися без сліз, то я перетворився на цибулю. Логічно?

Коли її поряд немає  – люблю. Бачу – убити хочеться. Знаєш, що найдивніше? Я хочу, щоб вона  пішла, але я її ніколи нікуди не відпущу.

Великодушність - єдина приправа, що стоїть, до могутності.

- Що це?
— Це місце, де ми будемо щасливі.

Якщо чесно, я досить байдужий до людей — відколи мені стало нудно активно їх не любити.

Ніщо не триватиме вічно. За все моє життя я засвоїв одне: наші дії не залежать від того, наскільки правильно ми плануємо чи уявляємо собі майбутнє. Ні: вони диктуються тим, що ми відчуваємо тут і зараз. Так що і наш шлюб може не продовжитись все життя, це не важливо. Головне, я хочу цього зараз. Нехай я буду нещасним потім, я готовий ризикнути, аби зараз випробувати щастя.

Пам'ятаєш, ми сиділи в тебе? Вночі я тоді Дашку вперше розвів. Вранці проводжу, дощ іде, вона  вся мокра, дивиться на мене своїми очима, мовчить усю дорогу... Я її питаю:«Що не так?», вона:«Все нормально, все нормально»... А сама вчепилася в мене як дитина. До під'їзду доводжу, вона  мене розвертає і каже:«Ти мене тепер менше любитимеш?»

У тебе таке обличчя, ніби всі мої шафи вже забиті твоїми коханцями. І тепер ти намагаєшся збагнути, як би делікатніше пояснити мені цей сумний факт.