Ми дуже часто йдемо напролом, намагаючись змінити сценарій, написаний нам життям. Ми пихкаємо, трудимося, напружуємося, намагаючись безрезультатно наздогнати привид нашого самолюбства. Але варто лише відпустити ситуацію, як життя робить нам несподіваний сюрприз. Більш настирливі продовжують боротися з усім світом, але зрештою розуміють, що вони намагаються перемогти лише себе. Але є і ті, хто пройшов через всі труднощі і перешкоди, несподівано для себе розуміють, що минулого вже не повернути, і потрібно починати життя з чистого листа.

Вражаюче, як багато відкриттів ми здійснюємо кожен день. Тобі здається, що людина тільки й чекає на можливість тебе знищити, а вона рятує тебе. Ти думаєш, що справляєшся з цілим колективом, а насправді не можеш впоратися з маленькою дитиною. Тобі здається, що він байдужий до всього, але розумієш, що мало знаєш про нього. Як багато відкриттів ми чекаємо, і це здорово.

- Шефе, ну що за маячня? Нафіга взагалі відклеювати ці етикетки від бананів?
- Для балансу Всесвіту. Адже десь там, в Африці, такий самий огузок, як ти, приклеює ці етикетки.

Їжа - це пристрасть. Їжа - це кохання. Їжа - це життя для кожної людини.

Відповідальність – дивна штука. З одного боку ми її боїмося, а з іншого боку саме завдяки їй завойовуємо повагу, стаємо ближчими один до одного. А здійснюючи безвідповідальні вчинки, робимо правильні висновки... або не робимо.

- Шефе, ну так не чесно. Це ж собака!
- Так, та ще сука. Загалом світ не ідеальний.

- Нічого собі шрам. Бойове поранення?
— Так, в армії сів на ворожий цвях.

Найкращий спосіб бути обдуреним - це вважати, що ти перехитрив усіх. Але іноді обман може бути на благо - коли він робить людей щасливими і все повертає на свої кола. Адже як кажуть розумні люди:«Брехня на благо — це добре. Але добре тільки тому, у чиє благо вона  відбувалася». Серхіо Клейнер.

Іноді ми довго і вперто намагаємося підібрати ключ, щоб відчинити двері. Але в результаті розуміємо, що у зв'язці ніколи не було потрібного ключа. Щось так і залишається там, за цими дверима. Те, про що ми ніколи не дізнаємось. Хоча й розуміємо, що це двері в майбутнє, вірніше, в те майбутнє, в якому нам хотілося б опинитися. Головне пам'ятати: якщо ви відчините не ті двері — ваші відчинить хтось інший.

Цікаво, як почувається сапер, який обирає між синім та червоним дротом? Напевно, як і ми, коли приймаємо рішення сказати гірку правду або промовчати. Ми вибираємо, зажмурюємося і чекаємо, рвоне чи ні.