— Вночі я чула, як ти плакала.

— Я не плачу. Я продала свої слізні залози до банку органів 2 роки тому.

— Ти маєш реагувати, коли інші люди плачуть!
— Я відреагувала: закотила очі.

— Після того, що трапилося, я хвилююся, що ви, дівчатка, можете вчинити колективне самогубство.
— Ні, ми не настільки організовані.

— Відтепер ти сама відповідальна за своє майбутнє.
— А тут ти помилилася — я не маю  майбутнього!

Немає такої штуки як везіння, є тільки дія. І прямо зараз ти дієш мені на нерви.

— Макс, ти справді порівнюєш людське кохання з котячою?
— Загалом ні. Котяча любов вічна.

- Він чемпіон.
— На подвір'ї через нього страшний сморід.
- Це не Каштан, це Бруклін.
- Так? Зараз я бачу, як чемпіон відкладає величезну купу Брукліна.

- Макс! Я ж говорила, що завантажувати фільми нелегально - це злочин! Тепер я потраплю до в'язниці через«50 відтінків сірого».
— Ну, хтось же винен.

— Мій прикус змінився: сьомий різець перетинається з дев'ятим...
— Хвилинку! Ти знаєш імена своїх зубів?
- А ти не знаєш?
- Я навіть не знаю імені свого батька.

— Коли я страждаю, мені потрібна втіха.
— Коли ти страждаєш, це і є моя втіха.