Жінка народжує людину раз на дев'ять місяців, а ми, майстри, робимо це щодня.

Людина без сюрпризу всередині, у своїй скриньці, нецікава.

Мене зламали, мені нудно, і я хочу до підвалу.

Кохання вискочило перед нами, як з-під землі вискакує вбивця в провулку, і вразила нас одразу обох!
Так вражає блискавка, так вражає фінський ніж!

З жовтими квітами в руках вона  вийшла того дня, щоб я нарешті її знайшов, якби цього не сталося, вона  отруїлася б, тому що життя її порожнє.

Вона входила в хвіртку один раз, а биття серця до цього я відчував не менше десяти...

Я не можу втекти звідси не тому, що високо, а тому, що тікати мені нема куди.

— Ні, це чорт знає, що таке, чорт, чорт, чорт!
-
Ти зараз мимоволі сказав правду, - заговорила вона, - чорт знає, що таке, і чорт, повір мені, все влаштує!

Вона подивилася на мене здивовано, а я раптом і зовсім несподівано зрозумів, що я все життя любив саме цю жінку!

— …Хороші ваші вірші, скажіть самі?
- Жахливі! – раптом сміливо та відверто промовив Іван.
- Не пишіть більше! - попросив прийшов благаюче.
– Обіцяю та клянусь! – урочисто промовив Іван.