Лорен Олівер. Реквієм

Звісно. Саме це й роблять люди у невпорядкованому світі, світі свободи та вибору – вони йдуть, коли хочуть. Вони зникають, потім повертаються, потім знову йдуть. А ти залишаєшся збирати уламки на самоті.

Докладніше

Лорен Олівер. Деліріум

Але в мене є таємниця. Ви можете збудувати стіни до небес — я знайду спосіб перелетіти їх. Ви можете прибивати мене до землі сотнями тисяч рук — я знайду спосіб звільнитися. І нас там, на волі, багато більше, ніж ви думаєте. Людей, які продовжують вірити. Людей, які відмовляються спуститись на землю. Людей, які живуть та люблять у світі, де немає стін. Людей, які люблять, навіть якщо немає  надії, люблять до ненависті, до смерті і без страху.

Докладніше

Галина Долгова. Ілюзія вибору. крок

Мені через тиждень виповнюється 25 років. Єдина дитина в сім'ї, вища освіта, працюю юристом, отримую свої законні п'ятнадцять тисяч рублів на місяць і живу у власній квартирі. Мені всі заздрять. Хоча в принципі нема чому. Подруга у мене одна, та й то в перервах між її черговими пригодами. Робота нудна, хлопця немає, і ніколи не було. Ні, бували, звичайно, але жодного разу нічого серйозного, та й більше місяця не затримувалися, коли розуміли, що на випадкові стосункия не погоджуся, а більш серйозні зажадають від них зусиль. Та й взагалі, мені зазвичай вистачало одного побачення, щоб зрозуміти, що це не моє. І примушувати себе, посміхатися і брехати я не хочу, а просто, щоб заради«галочки»... не можу.«Наївна романтична дура», як охрестив останній кинув мене хлопець буквально через тиждень знайомства. Ось така і є, і навряд чи з цим вже можна щось зробити. Залишається тільки змиритися і жити.

Докладніше