— Я повернулася, щоб сказати, що ти ненормальний, хам, женоненависник, грубіян і мужлан!
— А крім цього?
— Ти ще й хвалько.
— Зрозумів. Ти закохалася в мене.
— Я?!

— До зустрічі у Мілані.
— А ти скоро туди приїдеш?
— Да скоро. За три—чотири роки.

- Ти мене вдарив!
- Це відро.

- Скільки тобі років?
- Сорок.
- По тобі не скажеш...
- Я знаю.
- А мені двадцять п'ять.
- По тобі теж не скажеш.
- Звичайно.
— Я думав, що двадцять шість.

Це так просто – говорити« ні», коли не закоханий.

— Я не можу спати з жінкою, поки я не закоханий.
- А скільки разів ти закохався?
- Ніколи.

- Мене звати Ліза.
— Ви у цьому не винні.

- Готель "Корона"?
- Ні, це бензоколонка.
- Я хочу забронювати кімнату.
— Це бензоколонка. Вам потрібний бензин?
— Є одиночний номер із ванною?
- Вам ванну бензину?
— А кімнати нема? І подвійного номера також?
— У мене є олія, вам треба?
— Зрозуміла... місць немає...

— І коли ти відпочиваєш?
— Відпочивають від роботи, що не подобається, а мені моя робота подобається. (У відпустку йдуть від роботи, яка не подобається. Мені моя робота дуже навіть до вподоби.)

— Ти вперта, наче віслюк.
- Ось і перший комплімент!