Анікєєва: — Товариші, у нас тут страшна недоробка. Страшна! Потрібно було переглянути особисту справу кожного. Дякую вам, товаришу Малаєва.
Син Милосердова: — Ви розперезалися.
Малаєва: — Будь ласка.
Анікєєва: -... за своєчасний сигнал. Ось тільки тепер я зрозуміла, як ви правильно вчинили, замкнувши двері! Товариші! Ми зробили грубу, я просто сказала б, політичну помилку...
Якубов: — Добре. Але як ви думаєте це все виправляти?

- Та ви що? Як же можна виганяти мене? Я за машину Батьківщину продав!

— Попрошу факт продажу Батьківщини зафіксувати у протоколі.

Анікєєва: — Ох, Павле Костянтиновичу, я глибоко поважаю вас, як вченого... але ваше моральне обличчя....
Смирновський: — Так-так, цікаво.
Анікєєва: — Мені, як заступнику директора інституту, дзвонили із вагомої організації... В овочевому магазині шістдесят другому люди купували картоплю у пакетах — і що вони там знаходили?
Син Милосердова: - Невже ананаси?