Прошу, залиши цей гнів і поверни мені мою дочку. Вона  все для мене. Прошу... прошу вас... Пожалійте мене. Не вимикайте світло у кімнаті, їй стає страшно. Не залишайте її одну, вона  може загубитися. Не бийте, не завдавайте їй шкоди... Відпустіть усю злість... А якщо не можете... мене... візьміть мене... Відпустіть її та візьміть мене. Убийте, якщо захочете. Мені байдуже, тільки збережіть життя моєї дочки. Вона  нічого не зробила, крім того, що народилася у такої нікчемної матері. Прошу... відпустіть її.

У мене є особливий скарб, який я не проміняю ні на що на світі. Моя дочка, Сет Біль. Під час прямого ефіру, який дивилася вся країна, я дізналася, що мою дочку викрали. Моя дочка, що втратилася... стала холодним трупом. Вона  зараз там — у мерзлій, брудній землі. Як це могло трапитись? Як їй було страшно?