— Та ні … скажіть… невже насправді ви ніколи не любили справжнього кохання? Знаєте, такою любов'ю, яка... ну, яка... словом... святою, чистою, вічною любов'ю... неземною... Невже не любили?
— Справді, не зможу вам відповісти, — зам'явся старий, підводячись з крісла. — Мабуть, не любив. Спочатку все було колись: молодість, кутежі, карти, війна... Здавалося, кінця не буде життя, юності та здоров'ю. А потім озирнувся і бачу, що я вже руїна...