— Але чого ж ми чекаємо?
— По суті, нічого. Коли нарешті дочекаєшся, з'ясовується, що й чекати не варто. Тоді починаєш чекати чогось іншого.

До людей рано чи пізно завжди приходить щастя.

... поки ти живий, нічого не втрачено до кінця.

Зрозуміти-то я зрозумію! Але пробачити - це для мене занадто важка задача. Я краще забуду.