— Ми тут помремо, — видала Любава.
— Почекаємо до вечора. Вони заснуть чи помруть, і пройдемо.

— Вони не можуть мовчки здохнути? — Любава у нас така добра вранці буває.

— Ми помремо, — висловилася Любава, — але хочеться вірити, що вони здохнуть раніше.