Бути зомбі - страшно фігово. Весь світ зіщулюється до однієї точки, ти це розумієш і можеш думати лише про те, де знайти їжу, і як зберегти секрет, і ніхто насправді тебе не знає. Тепер... поцілунки, дотики, секс, кохання, сварки через ковдру - зовсім неможливі - назавжди. Але одного разу я побачив цю прекрасну жінку... Тільки її я бачу у кольорі. Кумедно, бо вона дуже бліда. І раптом знову з'являється надія.