Біль буває різним: фізичним, душовим і магічним. Біль буває з масою різних відтінків, коли кожен із них здатний перекрутити весь стан до неможливості. Біль буває океаном, який поглинає свідомість, а буває розпеченими шипами, які встромляються в кожну клітину тіла. Біль буває піском, який пересипаючись по магічній складовій – аурі, доставляє масу найприємніших відчуттів.
Вони були ні до місця і не на часі, природно, що вони стали героями.
— Блін, не можна так любити... Давай ти сьогодні не йтимеш... Або давай ти залишиш якусь свою річ, щоб вона тобою тут пахла.
Краще бути щасливим, хоч би яким було це щастя, ніж вічно страждати.
Мене нудить від цього, Джейкоб. Ти можеш уявити, як мені? Мені навіть не подобається Белла Свон. А ти змушуєш мене вбиватися по цій любительці кровопивців, немов я теж закохана в неї. Тобі хоч відомо, чому мене це так бентежить? Вчора вночі, наприклад, я впіймала себе на думці, що мрію її поцілувати! І що, чорт забирай, накажеш мені з цим робити?
- Я люблю тебе.
— Ти не вмієш любити! Тобі любити — це страждати... Не спати ночами, колами ходити. Тоді ти відчуваєш, що ти живеш. А це не кохання.
— Навіщо тобі ще один подібний до тебе, скажи мені? Що це за дурість така? Тобі й справді потрібен ще один чокнутий? Ні, тобі, навпаки, треба... знаєш, хто тобі потрібний?
- Хто?
— Тобі потрібний мужик із сильними руками. А знаєш чому?
- Чому?
— А щоб не тремтіли вони в нього. Щоб підняв він свою сильну ручищу, а вона не тремтіла. Наче статуя Свободи, зрозуміла? Але без цього морозива американського, тільки розкрита рука, і тоді ти... І тоді ти здалеку, з будь-якого місця на світі побачиш цю ручищу і зрозумієш, що можеш сміливо присісти і трохи відпочити. Зрозуміла?