— Вони тут усі божевільні! — Вигукнула мама.

— Ні, — сказав Леслі. – Вони тут усі греки.

- Я не худа! — розгнівалась Ніна.
— Леннокс казав, що якби ти була однією з його овець, він би кинув тебе в пагорбах, — посміхнулася Леслі.

Я обережно входжу до цього дикого і прекрасного незвіданого світу. Я пливу в тиші. Лише моє дихання порушує це безмовність. Наді мною немає  нічого, крім мерехтливого світла - місця, звідки я прийшла і куди піду, коли закінчу тут. Я занурююсь. Тут дуже красиво. Я занурююсь повз підводні скелі і темні водорості. На саму глибину, де на мене чекає зграя срібних рибок. Розтинаючи водні простори, я випускаю нагору бульбашки, схожі на маленькі медузи. Перевіряю кисень - часу не так багато, щоб побачити все, що я хотіла. Але я рада, що побувала тут.