- Дідусю! Любий! Пробач мені!..
— За що? 
— За те, що я їм вірила, а вони з тебе сміялися.
— Хіба ти в цьому винна? Та й вони не винні, що сміялися з мене. Їх можна лише пошкодувати та постаратися їм допомогти.
— Може, ти любиш їх? 
- Звісно.
— І Вальку, і Рудого, і Кудлатого?!
— Кожного окремо — ні! А всіх разом – так, бо вони – люди!