Найгучніше«ні» краще за томлення в невідомості.

Думаєте, людина, яка не один рік засинає з ножем у руці, повинна вміти ним користуватися? Як би не так: тремтячі руки не можуть кинути його навіть у стіну будинку.

Добрі люди намагаються проникнути тобі в саме серце.

Я хочу сказати повстанцям, що жива! Я у восьмому дистрикті! Де Капітолій щойно знищив шпиталь, сповнений беззбройних чоловіків, жінок та дітей! Не пощадили нікого! Якщо ви думаєте хоч на секунду, що Капітолій обійдеться з вами справедливо, то це боязка брехня! Ми знаємо, хто вони та на що вони здатні! Це справа рук Капітолію! Ми повинні чинити опір! Я звертаюся до президента Сноу! Ви можете катувати нас, бомбити нас, спалювати наші дистрикти вщент! Але ви бачите це? Полум'я розгорілося! Якщо ми згоримо... то разом з вами!

Ти не помреш. Я забороняю тобі. Ясно?

Переоцінювати противника часом не менш небезпечно, ніж недооцінювати.

Найдурніша відповідь:«Я знаю». Звучить жахливо. Мовляв, розумію, ти в цьому не винен, проте не надумай чогось чекати від мене.

Ні, я відкрита книга. Здається, люди дізнаються мої секрети раніше за мене саму.

— Як ти справляєшся з цим?
Фінник дивиться на мене з недовірою.
- Я не впораюся, Кітніссе! Абсолютно. Щоранку я висмикую себе з кошмарів і бачу, що в реальному світі нічого не змінилося. — Щось у виразі мого обличчя змушує його замовкнути.
— Краще не піддаватися цьому. Зібрати себе наново вдесятеро складніше, ніж розсипатися на шматки.

Як би я не вчинила, комусь завжди буде боляче.