— Ви дозор, а я — герой. Ну що, помчала?
- Тоді я на підхваті.
- Все, пізно.
- Що? Боїшся, я догоджу в капкан, відгризу собі лапу і ти до кінця днів зватимеш мене Культя, я посміхатись у відповідь, страждаючи від жахливих шрамів, найглибший з яких буде в душі?!
—...
— Вибач, розлютилася.