По суті, найпоширеніша втеча кожної людини — втеча від самої себе.

Коли людина бажає виправдати себе, поважні причини є самі собою.

Кожен схильний бачити у світі своє відображення. Стомлену людину всі здаються втомленими. Хворому – хворими. Той, хто програв — програв.

Найбільше обломів чекають людини на шляхах до власних задоволень. Не ходи цими шляхами, і обломи даремно чергуватимуть у кущах.

Людина вмирає, коли втрачає здатність дивуватися і радіти простим речам. Будь-яка інша смерть смертю не вважається.

Хто не вміє отримувати радість від малого, того не задовольниш і багатьом.

Щоб людина стала мудрішою, її треба емоційно розгойдати. А розгойдати його можна тільки на терезах: прикрість — радість. Інших терезів немає. У стані, який застиг в одній із цих крайнощів, він думати не буде. Просто не забажає думати.

Коли очі спрямовані у небо, у яких відбивається небо. Коли дивляться на болото – відбивається болото. Наша воля та вибір у тому, куди очі звернути. Приведи трьох друзів у музей – один побачить картину, інший – гарненьку дівчину, а третій – що у охоронця шкарпетки різного кольору.

Ідеал - людина, яка все життя ввечері живе радісним очікуванням завтрашнього дня, а вранці кожного наступного дня встає з твердим усвідомленням того, що цей день настав.

Треба цілеспрямовано та щодня робити те, чого боїшся. Тоді справа, яку ти боїшся, сама себе злякається.