— Ти завжди був ледарем, тому тобі й неприємно дивитися на чужий клопіт.
— Я був ледарем? Ти просто несправедлива до мене і більше нічого. Можливо, я найбільше дбаю, а тільки не показую виду. Толку від цього небагато, якщо бігатиму з ранку до ночі берегом, кричати, заважати іншим, набридати всім.

Маленькі каченята плавали в ставку, жовті, мов канарки, а їхня мати, біла-пребіла, з яскраво-червоними лапами, намагалася навчити їх стояти у воді вниз головою.
— Якщо ви не навчитеся стояти на голові, вас ніколи не приймуть у хороше суспільство, — примовляла вона  і час від часу показувала їм, як це робиться.