Я мало вчився і нічого не вивчив.

Бажання зобразити моє фантастичне внутрішнє життя зробило несуттєвим все інше.

Бальзак носив палицю з девізом:«Знищую всі перешкоди», моїм девізом швидше було:«всі перешкоди руйнують мене».

Я вважаю суспільство не поганим, тобто таким, що піддається поліпшенню, я вважаю його абсурдним. А це зовсім інша річ... Абсурдним. Мене зачіпає зовсім не відсутність справедливості, а щось набагато глибше — неможливість погодитися із соціальною організацією, хоч би якою вона була.

Лише тоді, коли я буваю нестерпно нещасним, я знаходжу справжнє почуття своєї самості.

Але щасливий я був би тільки в тому випадку, якби зміг привести світ до чистоти, правди непорушності.

Ніщо так не роз'єднує людей, як повсякденність, прозаїчна, одноманітна, що занурює людину в її власні турботи та інтереси і робить її байдужою до себе подібним та їхнім стражданням.

Революційна боротьба нездатна змінити сутність світового порядку, завжди змінюється лише видимість.

У кожній людині живе неандерталець і Гете, і ще невідомо, кого більше.

Боротися за справедливість у світі, де зло невіддільне від добра, безнадійно. Найменше зусилля звільнитися лише глибше затягує зашморг.