Чудовий вік. Кат

Я прокляв все, до чого торкаюся. Ніхто не вип'є воду, яку я пив. Навіть якщо помиратиме від голоду, не з'їсть хліба, що я їм. Коли виходжу на ринок, хулігани плюють на землю. Діти тікають, матерям стає страшно. Мене навіть не поховають разом із іншими підданими — у нас свій цвинтар. Навіть імен не напишуть на чорних надгробних каменях, щоб не проклинали ці імена. Як коваль кує підкови, як він змахує своїм молотом, також і я забираю чужі душі, жодного разу не забарившись, не дивлячись на чужі сльози, тому що я знаю, що у кожного в житті є свої обов'язки. І це моя. Я – кат. Наш Повелитель це тінь Бога на Землі. Він винесевирок, а я стану його ангелом смерті і виконаю його. До сьогодні я відрубав сотні голів, кидав петлю на шию. Бачив очі, що плакали і благали. Хто він, який скоїв злочин, грішний чи ні, не знаю. Але отримавши наказ, вирушаючи за життям, я благаю тільки про одне: Боже, благаю тебе! Аби ця людина не була невинна...

Докладніше