Пірати Карибського моря: На дивних берегах. Анжеліка Тіч
— Як тебе взагалі занесло до Іспанського монастиря?
- Я прийняв його за бордель. Легко сплутати.
— Як тебе взагалі занесло до Іспанського монастиря?
- Я прийняв його за бордель. Легко сплутати.
Стану я набирати таку команду! Четверо з вас намагалися мене вбити. І одній це вдалося.
Попливемо кудись у голову зайде. Ось що таке корабель! Корабель – це не просто кіль, палуба, вітрила. Хоч без них і не можна. Просто корабель... Чорна перлина – це свобода.
— Сер, запевняю: вона справжня чудовисько! Вона куди небезпечніша за дикого звіра, голодного дикого звіра з гострими іклами і пазурами, пекельного звіра, охопленого жагою помсти...
— Батьку!
- Сонечко!
— Треба діяти тихо, далі я піду сам, раптом твоя нога заскрипить. Терміти ще не завелися?
— О, я дуже ціную твою турботу, Джеку, але все-таки складу тобі компанію.
- Ти сказала, що я тобою грав?
— Звісно, так воно й було.
— Так, але як ти могла сказати?
Капітане, доповідаю — на кораблі бунт! Я готовий тицьнути в імена і назвати пальці.
- Бери все!
- І не віддавай нічого!
І при цьому, я не випив ні краплі рому!
- Сяо Фень мертвий! Він став жертвою Голландця!
- Тепер ти капітан? Нині призначають кого ні попадя!