— А ну понатиснемо, давай-но, ще!
- Усе! Досить! Я за Каріною!
— Кинеш мене заради інституції в мереживах?!
- Так!
— Усі мужики однакові!

Сумна врахувати того, кому не відомий чудовий і тонкий букет життя на Тортузі. Кмітаєш? Якби всі міста були подібні до цього, чоловіки б у ласці тонули.

Вбрання тобі не йде. Вже або сукня, або нічого... А у мене на Перлині суконь немає.

— Забери залізо, напросишся на поразку.
— Ти не переміг, ти шахраював! У чесному бою я б тебе заколов!
— Ну, тоді боротися чесно явно немає  резону.

— Ти невисокої думки про піратів? Адже сам без п'яти хвилин пірат! Випустив ув'язненого, привласнив британський корабель, відплив на ньому з корсарами з Тортуги... і хочеш здобути свій скарб.
- Неправда. Клади мене не манять!
— Скарб — це не лише срібло та золото.

— Хіба ти здатен таке провернути?
- Вбити мене ти можеш, а от ображати не смій! Хто я по-твоєму?... Капітан Джек Горобець!

Гаразд, беру тебе. Тебе не візьму, ти страшний.

- Кажуть, ти набираєш команду.
— Раз про це стільки кажуть, мабуть, так і є.

Не вбивайте мене! Бо якщо мене вбити, то я... помру...

Він бажає Перлину! Капітану Тернеру потрібна Перлина! А тебе гризе совість! А ти зі своєю порадою братства! Хоч хтось рятував мене тому, що скучив?!