— Капелюшнику, що ж спільного у ворона та письмового столика?
— Жодного поняття.

– Так би й сказала! – докірливо сказав Заєць. - Треба говорити те, що думаєш!
– Я завжди так і роблю! – випалила Аліса, а потім, трохи подумавши, чесно додала: – Ну, принаймні… принаймні, що я говорю, те й думаю. Загалом, це ж одне й те саме!
- Нічого собі! - Сказав Капелюшник. - Ти б ще сказала: "я бачу все, що їм", і я "їм все, що бачу" - це теж одне й те саме!
– Ти б ще сказала, – підхопив Заєць, –«я вчу те, чого не знаю» і«я знаю те, чого не вчу» – це теж одне й те саме!
– Ти б ще сказала, – несподівано відгукнулася Соня, не розплющуючи очей, –«я дихаю, коли сплю» і«я сплю, коли дихаю» – це теж одне й те саме…