Босоніж по бруківці. Нік Келлер
— Нік Келлер, чому ви тут?
— Ви ж лікар...
— Ви симулюєте. Ви правда ідіот, але абсолютно здоровий.
— Я чую голоси.
— Ах так? І що вони вам кажуть?
— Ми маємо бути з Лайлою.
— Нік Келлер, чому ви тут?
— Ви ж лікар...
— Ви симулюєте. Ви правда ідіот, але абсолютно здоровий.
— Я чую голоси.
— Ах так? І що вони вам кажуть?
— Ми маємо бути з Лайлою.
- Я люблю його.
— Ну що за нісенітниця? Ти була колись закохана?
- Ні.
— Бачиш, тому ти не можеш знати, чи ти його любиш.
- Ми танцювали.
- Це нічого не значить.
- Ми з ним разом танцювали, і я знаю, що я люблю його, тому що я знаю - це тут, тут, у мені, а ви зовсім нічого в житті не розумієте, тому що у мене є друг, а у вас немає! Ви стара корова... Ми танцювали, ми купували квитки та їли морозиво... і поливали квіти, ми спали в одному ліжку, милувалися місяцем і я чула, як б'ється його серце...