Кохання вдівця. Ефрам

Немає нічого більш постійного, ніж тимчасове. Не знаю, чиї це слова... Може, це сказав Шекспір, а, може, Стінг, але ця фраза якнайкраще описує мою ваду - нездатність змінюватися. Думаю, я в цьому не самотній. Чим більше я впізнаю інших, тим частіше переконуюсь, що лихо це спільне. Бути незмінним, залишатися незмінним – так простіше… Нехай ти страждаєш, що ж, принаймні, біль тобі знайомий… А якщо ти повіриш, зробиш крок  уперед, зробиш щось несподіване, хто знає, який біль чекає на тебе потім… А раптом стане гірше? І ти зберігаєш статус Кво, вибираєш шлях, яким уже пройшов, і здається, що все не так вже йпогано, ти не наркоман, ти нікого не вбив... крім себе хіба що... А коли ти все ж таки змінюєшся, це не вибух і не землетрус - ти стаєш іншою людиною, але це не так вже й помітно. Інші не побачать, якщо не будуть вдивлятися дуже уважно, чого вони, слава Богу, ніколи не роблять... Але головне, що ти сам це усвідомлюєш... усередині тебе все раптом по-іншому, і ти сподіваєшся, що нарешті став тією людиною, якою залишишся назавжди і тобі більше ніколи не доведеться змінюватися...

Докладніше