Людина сама вибирає, який сенс слід надати тому чи іншому явищу.

Одна людина спочатку не дорівнює іншій, і тут уже нічого не вдієш. Демократичний принцип обмежує права тих, хто розумніший, талановитіший, працездатніший, ставить їх у залежність від тупої волі дурних, бездарних і лінивих, тому що таких у суспільстві завжди більше. Нехай наші з вами співвітчизники спочатку відучиться від свинства і заслужать право носити звання громадянина, а вже тоді можна буде і про парламент подумати.

Людина, шлях якої сповнений небезпек, має жити без кохання. І справа тут не в тому, щоб оберігати свою душу від зайвих ран — зовсім ні. Той, хто не наважується любити з боягузтва чи самолюбства, гідний зневаги.
Справа в іншому: не можна допускати, щоб тебе покохав хтось інший. Тому що людина, чия карма огорнута грозовими хмарами, навряд чи доживе до мирної смерті. Він загине, і та, хто віддала йому свою душу, залишиться на світі сама. Якою б героїчною не була б твоя смерть, ти все одно виявишся зрадником, причому зрадиш найдорожчу істоту на світі. Висновок очевидний: нікого не пускай у своєсерце і тим більше не вторгайся в чуже. Тоді, якщо ти загинеш, ніхто не буде вражений або навіть поранений горем. Ти підеш легко і безжурно, як іде за горизонт хмара.

Людина народжується на світ сліпим і не прозріває до самої смерті. Але є три Поводир: Дух, Розум і Тіло. Вони смикатимуть тебе за рукави, тягнуть кожен у свій бік. Помиляється той, хто вважатиме одного з Поводир головним. Потрібно знати, кого і коли слухатися. Тільки це вбереже від оман і не дасть збитися з Шляху.