У літа немає  свого свята, - сказала вона. Літнє кохання не для нас.

Поганий світ! Найгірше в ньому - це я! Господи, чому я не чоловік? Чому я не дурниця? Ось ти, ти дурніший за мене, не набагато, але все-таки, а вільний гратися, поки не набридне, а потім змінити обстановку і знову гратися, вільний розважатися з дівчатами, не заплутуючи в мережі емоцій, вільний думати все, що завгодно, і ніхто тебе не засудить. А я — розуму в мене хоч греблю гати, але я прикута до тонучого корабля невідворотного заміжжя. А за кого? Для більшості чоловіків я занадто розумна, а тим часом, щоб привернути їхню увагу, змушена спускатися до їхнього рівня, тоді вони хоч отримують задоволення, можуть поставитися до мене заступно.

Літо — це лише невиконана обіцянка весни, підробка замість тих теплих блаженних ночей, про які мрієш у квітні.